ПІБ автора(ки) *: Вівчарюк Галина Романівна
Повна назва закладу/установи/організації, в якій Ви працюєте*: Глиницький загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів Мамаївської сільської ради
Ваша посада*: Вчителька української мови, української літератури та зарубіжної літератури
Короткий опис вправи, анотація*: Розвиток зв'язного мовлення. Знайомство з газетним жанром блогу. Аналіз медіатексту. Ігри, захоплення і самовираження як антистрес. Довіра до онлайн-ресурсів. Вміння перевірити інформацію за допомогою кількох джерел, відрізнити факти від фейків. Написання власних блогів на злободенну тематику. Самоперевірка, взаємоперевірка та редагування матеріалів.
Мета вправи/заняття*:
Необхідне обладнання/матеріали*: Роздатковий матеріал (блог Надії Будної від 27.01.23 з сайту газети «МБ»), відео з порадами психолога, ноутбук та доступ до інтернету.
Детальний опис вправи/уроку*:
1. Ознайомтеся з інформацією про блог та його основні жанрові ознаки.
Незвична назва «блог» – скорочення від англійських слів «web log», що перекладаються як «веб-журнал», «мережевий журнал» або «щоденник подій». Це один із найпопулярніших проявів онлайн-публіцистики. Зазвичай являє собою приватний веб-щоденник, у якому публікуються короткі записи (пости) у зворотній хронологічній послідовності, на відміну від друкованого щоденника. Бувають текстові блоги, фотоблоги, подкасти (аудіозаписи), відеоблоги або влоги тощо. У веб-щоденнику можуть поєднуватися текстові, ілюстративні та аудіовізуальні публікації. Розміщується на окремих веб-ресурсах, сторінках у соцмережах або сайтах онлайн-медіа.
Блогерами, як правило, є популярні особистості (знаменитості, спортсмени, політики, громадські діячі, журналісти, письменники тощо), які привертають до себе увагу, діляться своєю думкою, подробицями з особистого життя чи популяризують творчість.
Сучасні блоги вийшли за рамки приватних щоденників, які є надбанням «жовтої преси». Медіатексти журналістів спрямовані на інформування, роз’яснення, переконання, вплив на думку читачів, викриття негативних явищ, рис характеру, привернення уваги до суспільних проблем тощо. За своєю природою це динамічний жанр, що має більше можливостей для впливу на читачів у порівнянні з газетною публікацією. Пости не тільки відображають позицію автора, а й передбачають спілкування з аудиторією у вигляді коментарів та зворотного зв’язку.
2. Ви читаєте/переглядаєте блоги? Яких авторів? Які теми вас цікавлять?
3. Що вам відомо про молодіжний рух «ПВК Редан» в Україні? Ознайомтеся з тематичними матеріалами з різних джерел інформації:
4. На вашу думку, якому з онлайн-ресурсів можна довіряти? Чому? Як ви реагуєте на сенсаційні та провокаційні повідомлення у соцмережах? Поділіться своїми методами перевірки інформації.
5. Чи погоджуєтеся зі словами блогера та викладача японської мови Бориса Мороза: "Українська аніме-спільнота поки що не створила власної ідеології, яка б передбачала щось круте в очах підлітків. Українська аніме-спільнота вже рік концентрується лише на війні. І тут з'являється російська група "Редан" і пропонує ідею, яка допомагає зануритися у романтичне довоєнне життя з розбірками офників та нефорів в естетиці аніме. Вибір 14-річної людини з Франківська чи Полтави тут зрозумілий"?
6. Прочитайте публіцистичний матеріал, розміщений на офіційному сайті газети «Молодий буковинець». Окресліть його тематичне та ідейне спрямування. Доведіть, що перед вами блог.
«Це «путін», і ми його вб’ємо»
Діти знову почали гратися у "війну". Колись гралися у фашистів та "наших", тепер у москалів і українських солдатів.
Недавно спостерігала, як хлопчики 10-12 років ганяли з іграшковими автоматами та пістолетами, в одного навіть був бінокль. "Ми українська армія, а там, за тим горбом, засіли москалі, які хочуть захопити наш двір. Будемо атакувати їх і брати в полон. А це "путін", і ми його "вб’ємо", – показав на солом’яне опудало один із хлопчиків.
Моя знайома розповіла, що її шестирічний син почав малювати підбиті танки, зруйновані будинки, дітей, що плачуть. Каже, що хоче стати військовим і перемогти росіян. А до війни Максим малював планети і мріяв стати космонавтом.
Продавчиня магазину запевнила, що останнім часом почали купувати для дітей іграшкові автомати, пістолети, гранати. "Раніше вони стояли роками, ніхто ними не цікавився. А з початком війни їх почали швидко розбирати. Також зріс попит на іграшкові танки, літаки, вертольоти, солдатиків у камуфляжах", – розповіла Валентина.
Пригадалося, як ми колись теж гралися у "війну" в лісі, що за селом. Ділилися на "німців" і "наших". Часто виникали суперечки, бо ніхто не хотів бути "німцем". Хлопці самі майстрували дерев’яні пістолети та автомати. Дівчатка були "медсестрами" і на ношах, сплетених із гілок, носили "поранених". І в цих дитячих битвах завжди перемагали "наші".
Мій син теж грався у "війну". Ганяв із хлопчаками Гравітоном до пізньої ночі. Часто приходив додому з розбитими колінами, подряпаними до крові руками. У нього був цілий арсенал іграшкової зброї, гараж із бойовою технікою та армія солдатиків.
А мої внуки вже не гралися у "війну". У них не було ні іграшкових автоматів, ні танків. Зате були динозаври, роботи, герої улюблених мультфільмів. До них не дійшли відголоси далекої Другої світової – і це радувало. Здавалося, що діти завжди гратимуться у мирні ігри й ніколи вже не знатимуть, що таке війна.
Але Росія напала на Україну. І наші діти знову граються в такі ігри, наслідуючи українських захисників.
"Дитина так влаштована: в її грі відображається те, що навколо. Триває війна, тож вона прийшла і в ігри, – пояснила психоаналітикиня Марія ГОНЧАРЕНКО. – Природно, що діти намагаються "перетравити" враження у грі та малюнках. Це прояв стресових факторів, важких навіть для дорослих. А до дітей, які живуть за часів війни, взагалі треба ставитися по-іншому. Ідеться не про агресію, а про бажання контролювати ситуацію, захищатися, повернути собі мирне життя. Якщо дитина символічно "вбиває Путіна", це дає їй відчуття власної сили, внеску в боротьбу, наближення до перемоги. Такі ігри, як це не парадоксально, більше про мир та спокій, ніж про агресію" (Надія Будна, «Молодий буковинець»).
7. Перегляньте поради психолога щодо боротьби зі стресом та тривожністю у дітей за покликанням: https://www.youtube.com/watch?v=2s5eQx6L97I. Чи є у вас молодший брат та/або сестра? Поділіться досвідом психологічної підтримки у вашій родині.
8. Уявіть, що ви блогер. Спробуйте написати невеликий матеріал про те, як під час війни правильно виражати свої негативні емоції? Що вам допомагає пережити стрес, депресію, пригнічення?
9. Обміняйтеся матеріалами з сусідом/сусідкою по парті. Прочитайте блог, висловіть зауваження, допоможіть відредагувати текст.
10. Візьміть участь у інтерактивній грі «Мікрофон». Дайте відповіді на запитання:
Очікувані результати*: Учні знають, що таке блог, його основні жанрові ознаки; розуміють, як відрізнити блоги від інших медіатекстів; вміють знайти надійне джерело інформації, перевірити сумнівні відомості, висловити свою думку, відповісти на запитання, поділитися досвідом, написати власний блог, відредагувати матеріал.
Підсумок/рефлексія за результатами проведення вправи*: Після виконання письмового творчого завдання старшокласники перевіряють одне одного – обмінюються блогами з сусідом/сусідкою по парті. За допомогою інтерактивної гри «Мікрофон» визначаємо настрій колективу та рівень засвоєння навчального матеріалу.
Використані джерела*:
